Доброго ранку, вітає нас день!
Доброго ранку, кажу я ласкаво!
Годі вже спати, співаймо пісень!
Але спочатку – вип'ємо кави!
***
Пишу слова, напружуючи мозок,
Вони ховаються в кутки де темно,
Заплутались в кублі мотузок,
Його розплутую, але даремно.
Це все є творчості потуги,
Коли є план, нема натхнення,
Де замість легкості – напруга,
Де замість мрії – сьогодення.
Не варто нам занепадати,
Відкладемо у кошик справи,
Собі потрібно нагадати,
Що треба скоштувати кави.
***
Кава
Отакої. Продерла очі –
пахне кава в твоїх руках.
Потягнусь. Поцілуй, як хочеш!
А чи знаєшся ти на снах?
Розтлумач мені: небо синє,
сонце, квіти, як навесні?..
Любий, ніжний, єдиний, сильний!
до кохання то сняться сни!
П’ємо каву з одної чашки
і цілуємось раз по раз…
Як сьогодні вставати тяжко.
Де ж бо каві підняти нас!
(с) Софія Кримовська
***
Чорна кава
Я в порожньому кафе…
У кишені – п*ять «зелених»
І блондинка «під шафе»
Звабно зиркає на мене,
А мені вже все одно:
Сльози, сміх, дешева слава…
Я дивлюсь, дивлюсь на дно,
А на дні лиш чорна кава.
Чорна кава, чорна кава
Ти — моя сумна забава…
Чорна кава, жовті дні…
І моя печаль на дні.
Тут колись сиділи вдвох…
За вікном сміялось літо…
Мабуть, знає тільки Бог,
Де блукаєш ти по світу…
Сірий, мокрий листопад
Там, за вікнами кафе,
Тут – лиш кави аромат…
І блондинка «під шафе»…
Чорна кава, чорна кава
Ти — моя сумна забава…
Чорна кава, жовті дні…
І моя печаль на дні.
Боже! Як я ще не вмер –
Так давно тебе чекаю…
Де блукаєш ти тепер
Мабуть, навіть Бог не знає…
Що ж, я плакати не буду…
Я кохав тебе одну…
Плюну…блін…про все забуду…
І блондинці підморгну.
Чорна кава, чорна кава
Ти — моя сумна забава…
Чорна кава, жовті дні…
І моя печаль на дні.
(с) Сергій Руденко
***
Душа і кава
Присвячується індійській каві та всім, хто її любить.
Ранкова кава пахне горем
І сріблом у виску.
Летить душа моя над морем
За птахами в п’янку,
Чарівну Індію. Сідає
Моя дзеркальна половина
На дивну дерева вершину
І, приголомшена, не знає,
Що їй робить, куди їй дітись.
А листя дерева шепоче,
Що до заходу сонця й ночі
Я маю в когось уселитись.
Та я не встигну, сонце впало
За океанську хвилю снів.
І я вселилася у каву
Куди спочити дух присів.
(с) Наталя Вельможко
***
Поїдемо пити каву
Я кличу тебе на каву
На каву до міста Лева
Стрічатимем осінь ласкаву
Що прийде немов королева
Пройдемося Львовом чарівним
Поринемо знову в казку
Подихаєм теплим містом
Щоб спогадів під зав’язку
Прочиним свою кватирку
Вдихатимем кави смак
Дістанемо з неба зірку
Сховаємо у гамак
Та кидай свою блондинку
Холодну а чи ласкаву
Знайди хоч одну хвилинку
Поїдемо пити каву.
© Марія Когут
Про кофе
Царским называться достоин
Аромат африканских зёрен.
Несёт восторг и вдохновенье
Улыбку лиц от умиленья.
Горький словно шоколад
Я вдыхаю сладкий яд.
Тайны мыслей прочитаю:
Я в его объятьях таю.